ВИМОГИ ДО АДАПТИВНОСТІ ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ: ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ
Анотація
У статті проводиться аналіз вимог до адаптивності інституту державної служби в контексті євроінтеграційних тенденцій України. Констатовано, що суттєвим принципом і вимогою європейських стандартів у зв’язку з тенденціями глобалізації, трансформації та інформатизації суспільної реальності є адаптивність досліджуваного інституту. Він стає не просто функціональним апаратом, але і живим організмом, який адаптується до вимог часу та інтегрує європейські цінності в основі своєї діяльності, розвиток державної служби відбувається паралельно з вибором суспільства в європейському майбутньому, що надає йому стратегічний вектор для вдосконалення та самореалізації. Принцип адаптивності інституту державної служби підкреслює значення гнучкості та готовності правової системи до змін, що є основним фактором для забезпечення справедливості, стабільності та розвитку суспільства. Оновлення нормативно-правового регулювання створює потребу у постійному процесі аналізу та адаптації нормативів до поточних потреб суспільства, особливу увагу при цьому приділяють таким аспектам, як технологічний прогрес, зміни в соціально-економічних умовах та нові суспільні потреби. Узагальнено, що адаптивність інституту державної служби включає чотири ключові напрямки: систематичне оновлення нормативно-правового поля функціонування державної служби, яке забезпечує можливість та готовність правової системи змінювати чи доповнювати нормативи для врахування сучасних реалій та викликів суспільства; гармонізацію внутрішнього законодавства з міжнародними джерелами прав та умовами, щоб забезпечити захист прав та інтересів громадян у змінених умовах та врахувати їхні потреби; швидке реагування на кризові ситуації та екстрені події полягає в тому, що інститут державної служби повинен бути готовими миттєво реагувати на непередбачувані події, кризові ситуації та надавати додаткові механізми та інструменти для управління у вказаних умовах; стимулювання розвитку та інновацій, що включає розробку та вдосконалення правових інструментів та механізмів, спрямованих на сприяння розвитку технологічним та організаційно-управлінських позитивним тенденціям задля забезпечення соціального прогресу.
Посилання
2. Hong V.V. The State's Legal Policy and Management on Civil Servants: The Current Situation and Issues Raised. International Journal of Early Childhood Special Education 2022. Vol. 15(3)
3. Bradley K. European Union Civil Service Law. Іn Hofmann H. Rowe G., Turk A. H (eds), Specialized Administrative Law of the European Union: A Sectoral Review . Oxford University Press, 2018.
4. Toleikienė R., Rybnikova I., Juknevičienė V. Whether and how does the Crisis-Induced Situation Change e-Leadership in the Public Sector? Evidence from Lithuanian Public Administration. Toleikienė. 2020. Special Issue: Public Administration's Response to the COVID-19 Pandemic. Р. 149–166.
5. Nielsen N. J. Governance or Interpellation? An Elaboration of Civil Servant Practice(s), Ethnologia Europaea. 2022. Vol. 52(1) P. 1–22. doi: https://doi.org/10.16995/ee.3004.
6. Casalino N., Saso T., Borin B., Massella E., Lancioni F. Digital Competences for Civil Servants and Digital Ecosystems for More Effective Working Processes in Public Organizations. Digital Business Transformation, 2020, Vol. 38. P. 315–326.
7. Henman P. Improving public services using artificial intelligence: possibilities, pitfalls, governance, Asia Pacific Journal of Public Administration, 2020. Vol. 42:4. P. 209–221, DOI: 10.1080/23276665.2020.1816188.
8. Сommunication from the commission to the Еuropean Рarliament, the European Council, the Council, the European economic and social Committee and the Committee of the regions. Artificial Intelligence for Europe. SWD(2018) 137 final.
9. Kuziemski M., Misuraca G. AI governance in the public sector: Three tales from the frontiers ofautomated decision-making in democratic settings Telecommunications Policy. 2020. Vol. 44, Is. 6, 101976.